Марихуана план Великий Устюг мега зеркало Бошки марихуана планчик

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Чё, пацаны, забежал я сюда, чтобы поделиться с вами своей крутой историей! Слушайте, братаны, я как-то решил прикопать запасы шишек марихуаны, да так, чтоб было на острове самоизоляции что покурить. Закупился я, значит, у того самого спидика, через косяк договорился с ним. Пришел он ко мне на джаги в дурь. Привез мне несколько самых улетных сортов, на всех денег хватило. Достал я два боинга из-под ковра, сделал специальные пробоины. Скоростью шустренько всё расфасовал, чтобы не спалился. Оберег его закрыл пластиковым контейнером, чтоб не повредился. Ну и дальше, понимаете, закладку придумал весьма изощренную. Такую, чтоб никто не пробил на измену, а я сам всегда знал, где находится мой сакральный запас. Прошелся по комнате, изучил каждый уголок. Пока никого здесь не было, прокопал я мелкую ямку в цветочном горшке и закопал туда мою прикопанную закладку. Хоть целый полдень и тратил, но теперь я спокоен, никто моей дурью не обзаведётся. Теперь, друзья, самое главное - время для креатива! Включил я свой любимый тик ток и начал снимать смешные видео. А ведь даже мои котики получили свой старт в этой социалке. Я их нарядил в разные костюмы, прикрепил им маленькие очки и повесил на шею цепочки из зеленых листочков. Люди нас полюбили, стали ставить лайки и подписываться. Смотрите какой-то кайф начался! Братва в комментариях просила меня примерить маску Джокера, насупить брови и включить костюм. Если честно, было весело и самому в таком виде оказаться! Иногда, гоняясь за кайфом, я начинал играться с камерой, дабы создать эффектные трюки. Вдохновляясь своим уровнем дурятины, решил пробить на измену, посмотреть, что там такое. И вот, ребятки, за камерой перед моими глазами начали танцевать цветные огоньки. Но не просто так, а в таком ритме, что я просто начал ржать, словно дурачок. Сам не ожидал такого эффекта, этакого простого фокуса от пробития. С этого момента я понял, что мои видео должны быть еще круче и бомбовее. Подружился с разными видео блогерами, узнал секреты их успеха. Даже прошел курсы по монтажу видео, чтобы быть на уровне. Как второпях купил новенькую камеру, но решил, что она слишком понтовая для меня. Что я без нее сделаю, всегда было вполне достаточно понижать разрешение и добавлять фильтры. Все равно эффект от просмотра был тот же. Стал я создавать сценарии, а друзья помогали мне сниматься. Они специально для меня переодевались в разные образы, готовы были на все для эффектных видео. И мы придумывали яркие ремиксы, чтобы прокатиться на новой волне популярности. Вот такая история, друзья! Вандерхорст, так меня называют в тик ток. Я купил шишки марихуаны, замутил смешные видео с котиками и не мог остановиться. Судьба закрутила меня на этой воле, и я плюнул на всё остальное. Важно - быть на пике моды, получать свою долю фейма и проводить время с улыбкой на лице. Как же кайфово жить, будучи в центре внимания всего мира! Братва, мораль такая, что наркотики и тик ток - это, конечно, нечто разное.